Меню
Опікуємось дитиною разом з родиною

  

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ, ДИТИНА ЯКИХ

УПЕРШЕ ВІДВІДУЄ ДИТЯЧИЙ САДОК

1.    Не залишайте дитину одну в перші дні відвідування садка більш, як на годину.

2.    Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку.

3.    Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини у сім'ї.

4.    Бережіть нервову систему дитини.

5.    Повідомте педагога про індивідуальні особливості вашого малюка ( як засинає, що любить їсти, які продукти харчування викликають алергію тощо).

6.    Проконтролюйте, щоб початок відвідування дитячого садка не випав на епікризні терміни: 1 рік 3 місяці, 1рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.

7.    Починати відвідувати дитячий садок потрібно тоді, коли дитина здорова.

8.    Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини з раннього віку, привчайте її до ситуації, в якій треба змінювати форми поведінки.

9.    Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування.

10. Допоможіть дитині сформувати звичку -  дотримуватися вдома такого режиму дня, як у дитячому садку.

 

Як правильно підготувати дитину раннього віку до вступу в дитячий садок.

 

Поради батькам

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.

2. Добре, якщо ви зацікавите дитину дитячим садком, викличете бажання туди йти.

3. Дитина значно легше пристосовується до умов суспільного  виховання, якщо в сім'ї оволодіє елементарними навичками самостійності.

4. Дуже важливо навчити маля гратися.

5. Одна з головних причин труднощів перших днів дитини в яслах - недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

6. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення дитини.

Ще одна порада: старайтеся оформити маля в дошкільний заклад хоча б за два - три тижні до виходу матері на роботу, щоб можна було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в яслах.

 

БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Зовсім не за горами, коли в багатьох сім'ях от-от станеться радісна і знакова подія: 1 вересня в пишних бантах чи у франтуватому костюмчику ваше маля вперше переступить шкільний поріг! Прощай, безтурботне дитинство! Що чекає попереду - успішне навчання, нові друзі, цікаве насичене життя? 

 

Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:

•1.    Мотиваційна готовність до навчання у школі.

Виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і розумових операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Все це забезпечує психологічні передумови включення дитини в колектив класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання різноманітних шкільних обов'язків. Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутнього школяра. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки в класі, взаємини з учителем і школярами.

•2.    Емоційно-вольова готовність до навчання в школі.

Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Вимоги до позиції школяра ставлять дитину перед необхідністю самостійно і відповідально виконувати навчальні обов'язки, бути організованою й дисциплінованою, вміти адекватно оцінювати свою роботу. Тому цей вид психологічної готовності називають морально-вольовою, оскільки вона пов'язана із сформованістю особистісної позиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою. Йдеться про вміння дотримуватися правил, виконувати вимоги вихователя, гальмувати афективні імпульси, виявляти наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінця розпочату справу, навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини.

•3.    Розумова готовність дитини до навчання в школі.

Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності. Формування умінь навчальної діяльності забезпечує дитині високий рівень здатності до навчання, тобто до виокремлення навчального завдання і вміння перетворити його на самостійну мету діяльності. Це вимагає від дитини здатності аналізувати, шукати причини змін у предметах і явищах тощо.

•4.    Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності.

Це важливе новоутворення обумовлене зміною провідних типів діяльності, переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної діяльності. Дитина, у якої не сформовані компоненти психологічної готовності до спілкування та спільної діяльності, відчуватиме такі типові труднощі у навчанні, як: нерозуміння позиції вчителя, невміння слухати товариша, узгоджувати спільні з класом дії, завищена самооцінка та ін.

Загалом, психологічна готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття нею системи вимог школи і вчителя, успішне оволодіння новою для неї діяльністю та новими соціальними ролями.

Чи хоче дитина йти до школи?

Насамперед дізнайтеся, чи хоче ваша дитина йти до школи. Зверніться до неї зі словами: «Якби хтось став за тебе говори­ти, чи ти погодилася б з цими словами?»

1. Коли я піду до школи, у мене з'я­виться багато нових друзів.

2. Мені цікаво, які в нас будуть уроки.

3. Думаю, що буду запрошувати на свій день народження увесь клас.

4. Мені хотілося б, щоб урок тривав довше, ніж перерва.

5. Цікаво, що в школі пропонують на сніданок?

6. Коли я піду до школи, то буду гарно вчитися.

7. Найкраще в шкільному житті - це канікули.

8. Мені здається, у школі більше ціка­вого, ніж у дитячому садку.

9. Мені хочеться в школу, тому що діти з мого будинку вже навчаються.

10. Якби мені дозволили, я б пішла учи­тися торік.

Усього позитивних відповідей ...

Обведіть номери висловлювань, із яки­ми ваш малюк погодиться, а потім порахуйте кількість позитивних відповідей.

Сума 1-3 бали - ваша дитина вважає, що непогано живе і без школи. У цьому випадку вам слід замислитися надпричинами такої думки.

Сума 4-8 балів - так, у школу хочеть­ся, але в основному вона мріє поки що про нові ігри і друзів.

Сума 9-10 балів - вам не варто три­вожитися. Добре, якщо ваша дитина збереже таке ставлення до школи на най­ближчі десять-одинадцять років.

 

Що він знає про школу?

Тепер визначте, що знає про школу ваш малюк. Адже вже першого вересня в ньо­го виникне багато запитань і складних ситуацій. Для вас ці дитячі тривоги здаватимуться дрібницями, а для нього - най­важчими завданнями. Будьте завбачливі і допоможіть дитині заздалегідь.

Отже, вихід із майбутніх скрутних по­ложень.

Запитайте малюка:

1. Як звертаються до вчительки?

2. Як привернути до себе увагу, якщо потрібно про щось запитати?

3. Що сказати, якщо потрібно ви­йти в туалет?

4. Що таке урок?

5. Як дізнаються, що пора починати урок?

6. Що таке перерва?

7. Для чого вона потрібна?

8. Як називається стіл, за яким діти пишуть?

9. На чому пише вчитель, коли пояс­нює завдання?

10. Що таке оцінка?

11. Які оцінки гарні, а які погані?

12. Що таке шкільний щоденник?

13. У класі вчаться діти одного віку чи різного?

14. Що таке канікули?

Важливо, щоб дитина відповіла прин­ципово правильно, можна і без уточнень.

Порівняйте її відповіді з правильними:

1. На ім'я і по батькові, на Ви.

2. Мовчки підняти руку, так, щоб її було видно.

3. Підняти руку і сказати: «Вибачте, можна вийти?»

4. Це той час, протягом якого діти вчаться чогось нового: слухають пояснен­ня вчителя і відповіді учнів, роблять впра­ви і не виходять із класу.

5. Дзвенить дзвоник, коридори порож­ніють, діти біжать у класи.

6. Перерва - це проміжок часу між уроками.

7. Перерва потрібна для того, щоб діти могли вийти з класу, відпочити, пограти, поснідати.

8. Парта.

9. Вчитель пише на дошці.

10. Оцінка - це цифра, якою оці­нюють успіхи: правильно або непра­вильно, добре або погано учень вико­нав завдання.

11. Щоденник - це такий зошит, куди вписується розклад уроків, діти записують домашнє завдання, а учи­тель виставляє оцінки.

12. В одному класі вчаться звичай­но діти одного віку, одного року народ­ження.

13. Канікули - це перерва в на­вчанні на кілька днів, а також на все літо; після літніх канікул діти йдуть у наступний клас.

Якщо дитина відповіла правильно:

- на 13-14 запитань - у шкільних правилах для неї не буде несподіванок;

- на 7-10 запитань-непогано, але можна поговорити або почитати про школу;

- на 4-6 запитань - необхідно до­кладніше поговорити про шкільні пра­вила і повернутися до гри;

- на 1-3 запитання - а чи ходили ви самі в школу?

Пограйте в цю саму гру, придумав­ши нові запитання, і попросіть бути вчителем кого-небудь із знайомих.

 

 

 

ТЕСТ НА ВИЗНАЧЕННЯ СФОРМОВАНОСТІ «ВНУТРІШНЬОЇ ПОЗИЦІЇ ШКОЛЯРА»

Задаємо дитині наведені нижче питання і записуємо отримані від­повіді.

•1.                  Ти хочеш піти до школи?

•2.                  Ти хочеш ще на рік залишитися в дитячому садочку ?

•3.                      Що тобі найбільше подобається в дитячому садочку ?

•4.         Ти любиш, коли тобі читають книжки?

•5.                     Ти сам просиш, щоб тобі почитали книжку?

•6.                    Які книжки в тебе є найулюбленішими?

•7.                     Чому ти хочеш піти до школи?

•8.                     Чи намагаєшся ти залишити роботу, коли у тебе не виходить?

•9.                   Тобі подобається шкільна форма і шкільне приладдя?

•10.   Якщо тобі вдома дозволять ходити в шкільній формі та користуватися шкільним приладдям, а в школу дозволять не ходити, то це тебе влаштує? Чому?

•11. Якщо ми з тобою будемо грати в школу, то ким ти захочеш бути - учнем або вчителем?

•12. Під час гри в школу що буде довшим - урок чи перерва?

Оцінювання результатів

Враховуються відповіді на питання №№ 1, 2, 3, 4, 5, 10, 11, 12.

Якщо «внутрішня позиція школяра» є сформованою, то відповіді на питання будуть такими:

№ 1 - Хочу йти до школи.

№ 2 -  Не хочу залишитися ще на рік у дитячому садочку

№ 3  -  Ті заняття, на яких учили (букви, цифри тощо).

№ 4 -  Люблю, коли мені читають книги.

№ 5  -  Сам прошу, щоб мені почитали.

№ 10 -  Ні, не влаштує, хочу йти до школи.

№ 11 -  Хочу бути учнем.

№12 - Нехай буде довшим урок.

 

 

ОЦІНЮВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ШКОЛИ

Тест «Кому що пасує?»

Пропонуємо дитині пограти в таку гру: «Зараз я тобі буду називати пари слів, наприклад, «гарний - поганий», а ти повинен сказати, кому більше пасує кожне з них - школяреві або дошкільникові?»

Другий варіант цієї гри. Просимо дитину розкласти заздалегідь підготовлені нами картки з написаними на них словами: одну картку дитина повинна покласти у ранець (портфель, сумку і т. д.), іншу - у коробку з іграшками.

Пари слів із прикметниками-антонімами:

••   Великий - маленький;

••   дорослий - дитячий;

••   веселий - сумний;

••   швидкий - повільний;

••   чистий - брудний;

••   солодкий - гіркий;

••   гладкий - колючий;

••   хворий - здоровий;

••   теплий - холодний;

••   активний - пасивний;

••   добрий - злий;

••   сміливий - боязкий;

••   бадьорий - втомлений;         

••   сильний - слабкий;

••   світлий - темний.

Оцінювання результатів

Загальне позитивне ставлення до процесу навчання в школі оці­нюється за переважною кількістю прикметників з позитивним емо­ційним забарвленням, які дитина зараховує до шкільного життя.

 

А тепер тест для вас, дорогі батьки.

Чи готовий я бути батьком першокласника?

 

Опрацьовуючи його результати, скористайтеся таблицею. Для цього закресліть номери тих запитань, на які ви відповіли позитивно, а потім порахуй­те кількість закреслених номерів у кожно­му стовпчику окремо. Отриману суму за­пишіть у нижню порожню клітинку кожно­го стовпчика. У графі «Усього» поставте загальну кількість закреслених цифр.

Отже, вибирайте близький варіант відповіді:

1. Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших.

2. Я побоююся, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей.

3. На мій погляд, чотири уроки - непо­сильне навантаження для маленької ди­тини.

4. Важко бути впевненим у тому, що вчи­телі молодших класів добре розу­міють дітей.

5. Дитина може добре вчитися тільки в тому випадку, якщо вчителька - її влас­на мама.

6. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися писати, рахува­ти і читати.

7. Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.

8. Боюся навіть думати про те, що ди­тина буде обходитися без денного сну.

9. Моя дитина губиться, коли до неї звертається незнайома доросла людина.

10. Моя дитина не ходить до дитячого садка і ніколи не розлучається з матір'ю.

11. Початкова школа, по-моєму, мало спроможна чого-небудь навчити дитину.

12. Я побоююся, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

13. Мій малюк, по-моєму, значно слаб­кіший за своїх ровесників.

14. Боюся, що вчителька не має мож­ливості оцінити успіхи кожної дитини.

15. Моя дитина часто говорить: «Мамо, ми підемо в школу разом?»

 

1 2 3 4 5

6 7 8 9 10

11 12 13 14 15

Усього

 

Що означають отримані цифри?

Якщо сума позитивних відповідей 4 або менше балів: у вас є всі підстави з опти­мізмом зустріти перше вересня - ви самі готові визнати нову соціальну роль вашої дитини.

Якщо сума позитивних відповідей 5- 10 балів: вам бажано краще підготувати­ся до можливих труднощів.

Якщо сума позитивних відповідей 10 і більше балів: подумайте над своїми відпо­відями ще раз, можливо, вам варто пора­дитися з психологом.

 

Що ж означають суми в стовпчиках таблиці?

Насамперед звертайте увагу на ті зна­чення, де сума 2-3 бали.

1-й стовпчик - очевидно, необхідно зайнятися іграми і завданнями, що розвивають увагу, пам'ять, мислення, дрібну моторику рук.

2-й стовпчик -зверніть увагу на те, чи вміє ваша дитина взаємодіяти з ровесниками.

3-й стовпчик - можна припустити деякі складності, пов'язані зі здоров'ям вашої дитини, але є ще час зайнятися загартувальними і зміцнювальними вправами.

4-й стовпчик - не виключена мож­ливість того, що в дитини виникнуть труднощі в порозумінні з учителем.

5-й стовпчик - ваша дитина недостат­ньо самостійна, мабуть, вона занадто при­в'язана до матері.

Подумайте, можливо, варто відкласти школу на рік?

Може, корисно буде пограти в школу влітку? Міркуйте, аналізуйте, радьтеся.

Успіхів вам!

 

 

 

                    Підготовка руки 

                  дитини до письма

   У дітей, які вступають до першого класу,  недостатньо розвинені м'язи кисті руки, координація рухів пальців, передпліччя та плечової частини руки, яка пише. Діти цього віку ще слабко орієнтуються в просторі й на площині. Більшість із них плутаються в розрізненні правого та лівого боків, особливо стосовно інших людей. Навіть учні першого класу, які стоять обличчям до вчителя і бачать, як він піднімає праву руку, швидше за все, піднімуть ліву. До семи років уже 75% дітей можуть правильно визначити праву й ліву руку іншої людини, з якого б боку вони на неї не дивилися. До восьми років із цим завданням здатні впоратися 95% дітей. Найбільші труднощі вироблення цієї навички викликає в ліворуких дітей. Уміння розрізняти праву й ліву сторони - це важлива передумова для багатьох видів навчання, тому відпрацьовуванню цієї навички необхідно приділяти достатньо часу, проводячи заняття з дитиною у формі різних ігор і вправ.

Труднощі в письмі пов'язані, насамперед, не із самим написанням елементів літер, а з непідготовленістю дітей до цієї діяльності. Тому в підготовчий період дуже важливо використовувати деякі вправи, які б поступово готували руку дитини до письма (корисні, до речі, як для ліворуких, так і для праворуких дітей).

 Учити дитину правильно сидіти під час письма, правильно тримати ручку й орієнтуватися в просторі необхідно починати вже у підготовчий дошкільний період. Коли почнеться безпосередньо письмо - нова й важка для дитини діяльність - зробити це буде значно складніше.


Дітям дошкільного віку дуже подобаються книжки-розмальовки - найпростіший і найефективніший спосіб підготовки руки дитини до письма. Розфарбовуючи картинки, які сподобалися, дитина вчиться тримати в руці олівець, використовувати силу натискання. Це заняття тренує дрібні м'язи дитячої руки, робить її рухи більш сильними та координованими. Найкраще користуватися кольоровими олівцями, а не фломастерами, тому що останні занадто м'які для малювання і не вимагають докладання навіть незначних зусиль.

Можна запропонувати дитині копіювати малюнки, які сподобалися (сюжетні картинки, різні орнаменти) на прозорий папір або через копіювальний папір. Особливо корисні орнаменти й візерунки, тому що вони складаються з безлічі вигнутих ліній, що є гарною підготовкою руки дитини до написання прописних літер.

Не можна забувати також і про регулярні заняття із пластиліном і глиною: розминаючи, виліплюючи пальчиками фігурки із цих матеріалів, дитина зміцнює дрібні м'язи пальців.

Поряд із названими методами можна порекомендувати під час занять із дитиною нанизувати намисто, застібати та розстібати ґудзики, кнопки, гачки, зав'язувати та розв'язувати стрічки; перекладати трьома пальцями, які тримають ручку під час письма, дрібні іграшки; усмоктувати та висмоктувати воду піпеткою зі склянки, плести з ниток (наприклад, закладки) тощо.

Необхідно обов'язково робити гімнастику для руки:
  • випрямити кисть руки і по черзі притискати підмізинний палець до мізинця, середній - до вказівного;
  • випрямити кисть, щільно стиснути пальці й повільно притискати їх спочатку до третіх суглобів, потім до площини долоні;
  • долоньку прикласти до столу і по черзі згинати середні, вказівні, великий пальці, інші пальці при цьому повинні поступово підніматися вгору;
  • пальці розімкнути якомога ширше й повільно зімкнути їх;
  • стиснути пальці в кулак і обертати кисть у різних напрямках;
  • долоньку покласти на стіл, піднімати пальці по черзі, повторити у зворотній послідовності;